Душа шукає душу братню в світі,
Щоб поєднатись з нею ув одну,
Забути між людей самотину
І разом в небеса летіти;
І разом по землі ходити,
І розуміти перестук сердець,
І знати, що судився реченець
Навзаєм всіх любити;
Усе здобуте на усіх ділити
І що не мати — віддавати все.
Жертовна дружба — радощі несе,
І хто не жертвував — тому не зрозуміти.
Ці пошуки диявол зневажає.
Чи висушив він душі і зчерствив?
Бо так багато маємо братів,
А братньої душі немає.
А рідної душі немає.
І кревні, й одновірці — у своє.
А очі, очі — світло з них не ллє,
А щось байдуже визирає.
Лиш Ти, Ісусе, Той, Хто всіх приймає.
Твоя душа — притулок мій.
Моя — знаходить супокій,
Як в неї поринає.
Комментарий автора: "...Душа зв’язалася з душею..." - ці слова з
Першої книги Самуїлової, 18:1, я обрав епіграфом до запропонованого вірша. А написав його, коли почував себе дуже самотнім, коли мене не розуміли ні рідні по крові, ні рідні по вірі, і тільки раптове усвідомлення близькості Господа Ісуса Христа дало мені утіху і спокій. Слава Ісусу!
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Прощай , мой друг , прощай . - Николай Зимин Люди! Не будте равнодушны друг к другу.Ведь,своим равнодушием вы причиняете другим больше зла ,чем если бы вы их ненавидели...Будте горячими,но не теплыми.К этому призывает нас Бог.
Что толку жить в пол-ласки , в пол-привета ,
И ненавидеть в пол - души , и в пол - любить
И удовольствие доставить всем при этом -
Заставить о себе заговорить .
Прощай , мой друг , прощай . На свете
Так много еще добрых , нежных душ ,
Что я готов поверить даже в счастье
Под нашей старою , дырявой крышей .
