– День Победы…Смех, улыбки…
Веселится весь народ!
– Ну а плакать об умерших
Будет кто-нибудь другой?
– Я поплачу, погорюю,
Но одна, не на виду.
Этот праздник весь с тобою,
Я, дедуля, проведу.
Знаю, ты меня поддержишь.
В поле брани убиенных
Пожалеешь ты людей.
– Сколько их – никто не знает.
– И никто не посчитает!
– Но зачем же их считать?
По ним надо горевать!
– Слезы жгучие по щекам
Капают… О, как огня
Я боюсь забыть о тех,
Для кого теперь земля
Заменяет дом, Отчизну,
Мать родную, дочерей…
– Только что ты все о мертвых?
Ты живых-то пожалей!
– Да, живых мне очень жалко.
Но не Выживших, а тех,
Кто забыл значенье смерти.
Смерти Деда За Людей.
Кто не помнит, сколько горя
Принесла тогда война,
Кто стремится снова к бою,
Для кого война – игра!
– Не забудут ветераны,
Не забудут дети их…
– Внукам надо бы напомнить,
Чтобы поняли они,
Что собой закрыть солдата
Под ударами врагов,
Что своею смертью тихой
Родину спасти готов
Только истинный Герой!
Памятник ему – огонь…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
