Село,стояло вдалині,шуміли многорічні сосни,
І віти їх шептали про прожиті людські роки.
Про те,як жили,працювали,
У небеса молитву Богу відправляли і часто так про Нього забували...
Господь ,село благословляв,
В одну сім"ю богобоязну,дівча подарував.
Солодкий сміх її лунав і так батьків він зігрівав,
І серце,радістю,земне він їх переповняв.
Малі,дівчачі ножки
Невпевненно робили перші крочки.
І в цій,дитячі чистоті,
Відчутний був відбиток рук Господніх в красоті.
Та знали річ батьки одну,
Що приводила думи їх в журбу.
Недовгий вік дитяті Бог подарував,
І цим,серця земні їх так перевіряв.
Та вірно Богу довіряли,
Молитву в небо синє посилали.
І з кожним роком все сильніш,
Дівчатко Богу пісні співало все гарніш.
І знову ранок Господь селу подарував,
Яскраве сонце в небо піднімав.
З землі ще не піднялись чисті роси,
Як дівчинка батькам принесла річ хорошу.
Приснився сон мені вночі:
Могильну яму бачила я в глубині.
І руку ангел мені подав,
Від ями темної мене урятував.
Батьки,молитву Богу принесли,
Палку подяку віддали.
І дальше роки їх так пробігали,
У всьому тільки Богу довіряли.
У вічність відійшли діди,
Село стоїть з зарослими стежками.
Покрились сивиною в мами коси,
Але горять в душі її Господні роси...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Полёт Духа – Возврат Домой в Небесную Обитель… - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) Что такое Человек?..
Это Незримо-Вечная Небесная Душа и Осязаемо-Чувствуемое Физическое Тело…, Отягощённое Весомыми Пороками, как якорями, приковывающими Наш Вечный Дух к Бренно-Ничтожному Земному Телу…
…к Телу - Мнимой Реальности… Ложного Восприятия… Ничтожного Физического Существования…
…Вместо Истинно-Духовной Вселенской Жизни…
…Во Все Времена… Во Все Эпохи…
…Вне Зависимости от Пространства… от Форм Существования и Проявления Духа в Материи - Мысли… Действия… Вселенского Смысла…
Невесомо-Неведомые Прозрачные Крылья, Волнующе-Трепетно Зовущие Нас в Небо…
…и Гибнувшие…
…от Нашего Вынужденного Духовного Без-ДЕЙСТВИЯ и Без-ДЕЛИЯ…
…Чугунные Шары на ногах Человеческих…, не позВОЛЯющие до Определённого Момента Духу Небесному покинуть Тюрьму Тела Земного…
