Сколько копий было сломано в спорах и дискуссиях о Законе Божьем. Многие христиане, к примеру, считают, что Закон Божий уже упразднен Христом. А некоторые христиане разделяют Закон на закон моральный и ритуальный, говоря, что ритуальный закон отменен, а моральный - нет. Одни евреи лишь признают святость и не отменяемость всего закона Божьего, но и они многое из него не соблюдают по причине отсутствия Храма и невозможности исполнить храмовый (ритуальный) закон. Как же, простите за тавтологию, обстоит дело с Законом на самом деле?
Что такое вообще Закон Божий? Писание говорит, что Закон Божий - это тень Бога. Как у каждого человека есть его тень, так и Бог отбрасывает тень, которая проявляется в определенных случаях. Пока, к примеру, человек находится в полном свете, он тени не отбрасывает. Ее как бы и нет, точнее, она не проявляется. Но стоит ему выйти в место, которое освещено не полностью, с одного бока, он начинает отбрасывать тень. Когда человек любит, он не задумывается о законе. Закона как бы и нет. Человек не соблюдает его специально. Но стоит нарушить справедливость, допустить грех, и любовь обнаруживает Закон Божий. Закон оттеняет (показывает) грех. Закон выходит на первый план и требует исполнения, то есть, поступать по Закону.
Поэтому разделять закон нравственный от обрядового - есть заблуждение. Это все равно, что сказать, вот эти слова Божьи истины, до этой черты, а вот те слова Божьи, после черты - ложные. Закон есть закон, и его принимать нужно весь. Или весь не принимать.
Ритуальные (обрядовые) жертвоприношения вовсе не отменены. Иначе была бы напрасна и жертва Христа. Ритуальные законы включены, как бы поглощены, содержатся в жертвах. Прежде всего, это жертва Христа, а затем и жертвы во Имя Бога.
Жертвенный закон действует во всем мире, и его проявления можно условно разделить на добровольный и обязательный характер, что проявляется в человеческих страданиях. Жертвы добровольные по любви, когда люди жертвуют ради ближнего или Бога, и жертвы вынужденные, когда они не хотят, но волей небесной справедливости совершаются суды Божьи и люди обрекаются на жертвы. К примеру, смерть является выражением Закона Божьего и указывает нам на то, что грех в присутствии Бога наследует смерть.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
